Kontekst intelektualny hymnografii sakralnej w ujęciu muzykologicznym
DOI:
https://doi.org/10.15584/galiciana.2025.4.6Słowa kluczowe:
sacred hymnography, monody, musicology, octoеchos, rhetoric, poetics, sacred chantsAbstrakt
The presented article draws attention to sacred hymnography of the Greek-Byzantine rite – medieval liturgical sung texts. These texts were included in numerous liturgical collections and were heard daily in Christian rituals. It is important that the anonymous authors-hymnographers were profound theologians and good connoisseurs of ancient philosophy and literature, as well as talented poets and rhetoricians. So Christian dogmas were embodied in bright poetic forms and, at the same time, contained different levels of meaning. This is a deep layer of intellectual development that requires modern interdisciplinary research. The melody together with the text contributed to the reflection of theological accents.
The inseparability of the melos from the text is achieved due to the plasticity of the material, structured from simpler to more complex forms. This hierarchy is manifested in the logical selection and combination of melodic choruses, in the metrorhythmic relationships of the melody with verbal accents and the number of syllables of the poetic text sentences. This speeds up or slows down the overall flow of the melos, while highlighting significant pieces of the text. So, the words of sacred hymnography ts acquire a special sound and meaning in the process of building a musical-poetic form of sacred monody. The intellectual context of medieval sacred art is clearly traced in this cooperation.
Downloads
Bibliografia
Ганнік К., Проблеми ритміки візантійського піснеспіву, „Καλοφωνία. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії Українського католицького університету” 2012, nr 6, s. 172‒190.
Герцман E., Пифагорейское музыкознание. Начала древнегреческой науки о музыке. Москва 2018.
Граб У., Музикологія як університетська дисципліна: Львівська музикологічна школа Адольфа Хибінського (1912–1941), Львів 2009.
Два канони на Різдво Христове з нотолінійного Ірмологіону першої чверті XVII століття [w:] Антологія української церковної монодії, nr 3, red. К. Ганнік, Ю. Ясіновський, Львів 2005.
Дилецький M., Граматика музикальна: Фотокопія рукопису 1723 р., red. О. Цалай-Якименко, Київ 1970.
Єфіменко А., Трасибулос Ґеорґіадес – засновник „мюнхенської школи”, „Українська музика” 2013, nr 3‒4, s. 43–56.
Жулковський Б., Кондак у богословських, літургічних, філологічних і музикознавчих студіях: історіографічний аспект, „Καλοφωνία. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії Українського католицького університету” 2018, nr 1, s. 50‒64.
Кривко Р., Славянская гимнография ІХ–ХІІ вв. в исследованиях и изданиях 1985–2004 гг., „Wiener Slavistisches Jahrbuch by Österreichische Akademie der Wissenschaften” 2005, nr 50, s. 203–233.
Крип’якевич П., Про богородичну гимнографію у грецькій церкві „Καλοφωνία. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії Українського католицького університету” 2010, nr 5, s. 114‒165.
Кудрик Б., Огляд історії української церковної музики, Львів 1995.
Мулич M., К вопросу о художественном мастерстве в древнейших славянских переводах служебных миней, Кирилл Солунский, Ckonje 1970, nr 2, s. 252‒256.
Попов Г., Попов, Акростих в гимнографическом творчестве учеников Кирилла и Методия [w:] Древнеславянская литургическая поэзия. ХІІІ Международный съезд славистов, Любляна 15‒21 августa, Roma–Sofia 2003, s. 30–55.
Сиротинська Н., Акростих у середньовічній музично-поетичній творчості, „Музикознавчі студії: наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка” 2013, Вид.. 30, s. 88‒96.
Славянский Минейный стихирарь (по рукописям XII–XIII вв.), komantarze М. Пузина, В. Крысько, Москва 2022.
Цалай-Якименко О., Київська нотація як релятивна система, „Українське музикознавство: науково- методичний збірник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського” 1974, Вид.. 9, s. 197‒225.
Цалай-Якименко O., Київська школа музики XVII ст., Київ–Львів–Полтава 2002.
Ясіновський Ю., Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16–18 століть: Каталог і кодикологічно-палеографічне дослідження, Львів 1996.
Antonovych M., The Chants from Ukrainian Heirmologia, Bilthoven 1974.
Das Lemberger Irmologion. Die älteste liturgische Musikhandschrift mit Fünfiniennotation aus dem Ende des 16, Jahrhuderts [w:] Bausteine zur Slavischen Philologie und Kulturgeschichte, Reiche B: Editionen, Band 24, herausgegeben und eingeleitet von Jurij Jasinovs'kyj, Übertragen und kommentiert Carolina Lutzka, Köln–Weimar–Wien 2008.
Hannick Ch., Chomonie und historische Phonetik des Altrussischen [w:] Лингвистическая полифония. Сборник в честь юбилея профессора Р. К. Потаповой, Москва 2007, s. 212‒221.
Hannick Ch., Early Slavic Liturgical Hymns in Musicological Context, „Ricerche Slavistiche” 1994, nr 41, s. 9–30.
Hannick Ch., Ton und Wort in slavischen liturgischen Hymnen [w:] Liturgische Hymnen nach byzantinischem Ritus bei den Slaven in ältester Zeit. Patristica slavica, nr 15, red. Hans Rothe, Dagmar Christians, Paderborn–München–Wien–Zürich 2007, s. 175‒186.
Lauxtermann M., The Spring of Rhythm. An Essay on the Political Verse and Other Byzantine Metres, Wien 1999.
Palikarova-Verdeil R., La musique byzantine chez les Bulgares et les Russes (du IXe au XIVe siècle) [w:] Monumenta Musicae Byzantinae. Subsidia, nr III, Copenhague; Boston 1953, s. 292‒294.
Syrotynska N., Intellectual context of medieval monody, Lviv 2023.
Tillyard H., Handbook of the Middle Byzantine Musical Notation, Copenhagen 1935.
Velimirović M., The byzantine Heirmos and Heirmologion, „Gattungen der Musik in Einzeldarstellungen, Gedenkschrift” 1973, s. 192‒245.
Pobrania
Opublikowane
Jak cytować
Numer
Dział
Licencja
Prawa autorskie (c) 2025 Musica Galiciana. Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich
Utwór dostępny jest na licencji Creative Commons Uznanie autorstwa – Użycie niekomercyjne – Bez utworów zależnych 4.0 Międzynarodowe.
